Україна – балтійська держава Друк

Розмова з Іриною Крібою, координатором Програми балтійського регіону в Україні

Мало хто замислюється над тим, що Україна – балтійська держава. Однак у Європі ця ідея знаходить усе більшу підтримку. Експерти переконані: розвиток нашої країни саме як балтійської допоможе їй швидше інтегруватись у Європу. Розмова з Іриною Крібою – про балтійські перспективи України та Програму балтійського регіону, яка цьогоріч святкуватиме вже своє сімнадцятиліття.

Розмова з Іриною Крібою, координатором Програми балтійського регіону в Україні

Мало хто замислюється над тим, що Україна – балтійська держава. Однак у Європі ця ідея знаходить усе більшу підтримку. Експерти переконані: розвиток нашої країни саме як балтійської допоможе їй швидше інтегруватись у Європу. Розмова з Іриною Крібою – про балтійські перспективи України та Програму балтійського регіону, яка цьогоріч святкуватиме вже своє сімнадцятиліття.

– Пані Ірино, ви очолюєте Програму балтійського регіону в Україні, поки що маловідому львів’янам. Розкажіть, будь ласка, про неї.

– Програму балтійського регіону створили 1991 року в Упсалі (Швеція), і відтоді вона працює в Україні, зокрема у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Декан факультету міжнародних відносин тоді був у Швеції і привіз цю Програму в Україну. Вона унікальна, це – своєрідна освітньо-дослідницька мережа, до якої входять понад 180 університетів зі всієї Європи. Окремі університети тісно контактують між собою.

Програма акцентує на трьох основних аспектах освіти й досліджень: сталий розвиток, охорона довкілля та розвиток демократії. На факультеті міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка її розпочали із введення курсу “Народи Балтії”. Ми вивчаємо практично всі народи Північної й Балтійської Європи. Протягом 16 років існування Програми й викладачі, і студенти факультету брали участь у великій кількості конференцій, писали курсові й дипломні роботи на цю тему. На сьогодні Програма має декілька пакетів курсів, які здебільшого читають англійською мовою, або використовують англомовні матеріали. Зокрема, це курс “Сталий Балтійський регіон”, “Стале управління водними ресурсами”, “Стале управління довкіллям” тощо. Це базові курси, які мають свої підкурси. Їх читають наші викладачі. Крім факультету міжнародних відносин, у програмі бере участь і географічний факультет. У Львові Програма балтійського регіону діє також у Національному університеті “Львівська політехніка”, зокрема в Інституті метрології та стандартизації. До неї залучено й Національний лісотехнічний університет. Після Помаранчевої революції 2004 року, коли увага всього Балтійського регіону, як і решти світу, була прикута до України, вирішили залучити до Програми й інші міста, в такий спосіб розширивши Програму за межі географічного Балтійського регіону. Доволі активними учасниками Програми стали Києво-Могилянська академія, Дніпропетровський національний університет та Херсонський національний університет. Окрім цього, своє бажання приєднатися виявив Донецький університет. Але це потребує часу.

Програма розрахована на студентів. Ми не працюємо з широкою аудиторією цілеспрямовано. Це відбувається опосередковано через наших студентів, які з власної ініціативи реалізовують різні проекти й ідеї. Більшість підручників нам привозять із Балтійського університету. Підручники надають безкоштовно, а ми розповсюджуємо їх через українські університети, які задіяні у Програмі. Також ми реалізовували спільні проекти. Для широкого кола читачів 2002 року ми видали книгу “Балтійський регіон: культура, політика і суспільство”. Згодом зробили свою, україномовну, версію цього підручника, частину якого написали викладачі нашого університету. Інший проект – ми разом із Білоруським національним університетом видали посібник з англійської мови до підручника “Наука про довкілля” (підручник є англомовним, – “Газета”). Їх можна знайти лише в університетах, які беруть участь у Програмі.

– Чому першим учасником Програми був Львів? Чи можна говорити, що наше місто належить до Балтійського регіону?

– Дуже багато речей у нашому житті трапляються випадково. Тоді декан факультету міжнародних відносин читав лекції в Упсалі й був добре знайомий із директором Балтійської програми, який бачив Україну як балтійську державу та хотів бачити її в цій програмі. Нашу країну вважають балтійською державою через географічне положення, оскільки маємо вихід до Балтійського моря через Західний Буг. Окрім цього, 1991 року Україна була своєрідною Terra Inсognitа для Європи. Це було ще однією причиною, чому Україну хотіли бачити в цій програмі.

– Чи практикуєте ви студентські обміни в рамках Програми?

– Щороку в нас відбувається декілька тематичних конференцій відповідно до курсів, які читають. Їх проводять у різних країнах. Останнім часом – здебільшого в Польщі, зважаючи на географічний та економічний аспекти.

– Чи розглядають варіант відкриття окремої спеціальності, студенти якої спеціалізувалися б саме на Балтійському регіоні. Чи є в цьому потреба?

– Думаю, така потреба буде. Україну розглядають як балтійську державу на різних рівнях. Про це свідчить і нова ініціатива “Балтійська Україна”, яка передбачає будівництво українського порту в місті Ельбльонг (Польща). Тому, мабуть, потрібно буде спеціалістів, які займалися б проблемою України як балтійської держави. Їхня специфіка мала б полягати передусім в усвідомленні, що ми живемо в одному регіоні з усіма наслідками цього: політичними, економічними, екологічними тощо. Зараз рухаємося в напрямі створення глобалізованого суспільства, однак кожна країна й кожен народ є унікальним, і один з аспектів сталого розвитку – це збереження національної ідентичності.

– Ви згадали про проект будівництва українського порту в Ельбльонгу. Розкажіть докладніше про це.

– Наразі не можу багато сказати про це. Нам тільки нещодавно запропонували приєднатися до цього проекту. Така ініціатива має відкрити Україну як балтійську державу. У проекті є два основні нюанси: транспортна й екологічна проблема. Ми дали принципову згоду приєднатися до ініціативи. Погодили це з Марією Вінклер, одним із керівників Програми в Упсалі. Наскільки мені відомо, принципову згоду дали Львівська й Волинська обласні адміністрації. Мабуть, це добре для України, оскільки може бути вікном у Європу через Ельбльонг.

Розмовляла Мирослава Іваник
"Львівська газета", 10.01.2008
 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST