Ми змушені щоразу випрошувати гроші у влади Друк

Розмова з Михайлом Гнатюком, професором ЛНУ ім. Івана Франка, заступником голови Львівської обласної організації Товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна-Світ”

  Діяльність громадської організації “Україна-Світ” зосереджена на співпраці з українцями за кордоном, налагодженні їхніх зв’язків з історичною Батьківщиною, зміцненні міжнародного авторитету нашої країни. Членами товариства є громадські діячі, керівники мистецьких закладів, викладачі вищих шкіл Львова й області. Кожен із них має свою сферу роботи, в якій може якнайкраще презентувати українську культуру поза межами держави.

Розмова з Михайлом Гнатюком, професором ЛНУ ім. Івана Франка, заступником голови Львівської обласної організації Товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна-Світ”
  Діяльність громадської організації “Україна-Світ” зосереджена на співпраці з українцями за кордоном, налагодженні їхніх зв’язків з історичною Батьківщиною, зміцненні міжнародного авторитету нашої країни. Членами товариства є громадські діячі, керівники мистецьких закладів, викладачі вищих шкіл Львова й області. Кожен із них має свою сферу роботи, в якій може якнайкраще презентувати українську культуру поза межами держави.

Щоб співпраця із закордонням була ще ефективнішою, товариство залучає до роботи інші громадські організації й освітні установи, серед них: товариства “Надсяння”, “Холмщина”, “Любачівщина”, “Лемківщина”, “Гуцульщина”, “Просвіта”. Активно працює і зі львівськими студентами, які є етнічними українцями, однак як громадяни інших держав здобувають освіту у Львові.

– Михайле Івановичу, які найважливіші культурологічні заходи організувало товариство торік?

– Головними нашими здобутками вважаю проведення низки культурологічних заходів, зокрема, вечора до 150-річчя Івана Франка в Перемишлі в Українському народному домі та святкування ювілею в Сяноку. Ці акції мали значний резонанс серед українських інституцій у Польщі. За ініціативою голови нашого товариства Богдана Якимовича відкрили пам’ятники Франкові в с. Пустовіти Київської області та в Одесі. У селі Пустовіти – перший поза Києвом пам’ятник Каменяреві на території Наддніпрянської України. Створення скульптурного портрета профінансував з ініціативи тодішнього ректора І. Вакарчука Львівський національний університет імені Івана Франка. До ювілею Франка спільно із Союзом українців Румунії та за підтримки міністерства культури Румунії ми провели Міжнародну наукову конференцію в Бухаресті.

Також Товариство відзначило 150-річчя письменника Андрія Чайковського, який у міжвоєнний період був третім за популярністю в Галичині після Т. Шевченка й І. Франка. Прикро, що на ювілей Чайковського, на творчості якого виховувалося ціле покоління українців, які воювали в УПА та були в підпіллі ОУН, виділили тільки п’ять тисяч гривень. До прикладу, на ювілей Франка з держбюджету виділено 28 млн. грн., які, однак, витратили не на видання творів письменника, досліджень про нього, а на прокладання доріг, проведення газу в села Дрогобицького району.

– Однак ми вклалися в п’ять тисяч гривень і провели наукову конференцію про А. Чайковського в ЛНУ ім. Івана Франка. Спільно з науковою фундацією Андрія Чайковського організували пам’ятні заходи в рідному місті письменника – Самборі, а також у Бережанах і Коломиї. Крім того, спільно з товариством “Надсяння” минулого року організували вшанування жертв операції “Вісла” в Явожно, поїздку в Павлокому.

– З українцями яких саме країн найактивніше співпрацюєте?

– Маємо великий потенціал у Польщі – співпрацюємо там з багатьма українськими установами. Цього року в роботі нашого пленуму брав участь голова Союзу українців Польщі Мар’ян Райтар. Заходи, пов’язані з українською, польською, німецькою культурою відбувалися з нашої ініціативи у Віденському університеті. У Відні виходить друкований орган українсько-австрійського товариства Оsterreichisch-Ukrainische Rundschau, в якому публікують статті членів товариства. Налагодили зв’язки з Каунаським університетом (Литва). Працюємо також з українцями Румунії, Словаччини, Білорусі, Росії, Англії, Канади, США, Бразилії.

– Ви активно провадите видавничу діяльність. Які проекти вже вдалося зреалізувати?

– Працюємо над виданням фольклорних матеріалів етнічних українців, які мешкають на території Надсяння, Лемківщини, Підляшшя. Видавали матеріали до ювілеїв Івана Франка й Андрія Чайковського, генерала Романа Шухевича й академіка Дмитра Яворницького, письменника Антона Лотоцького. Разом з видавництвом “Апріорі” втілили проекти путівників українськими місцями в Польщі та Словаччині. Маємо намір цього року видати “Вибране” Богдана-Ігоря Антонича, оскільки 2009-го святкуватимемо 100-річчя від дня його народження. Також плануємо донести до громадськості Академічне зібрання творів Андрія Чайковського та Наталени Королевої, архів якої й повний комплект видань наразі є в Празі.

– З якими проблемами зіштовхуєтеся в роботі?

– Найбільша проблема – відсутність коштів. Оскільки ми – громадська організація, то не маємо державного фінансування. Для видавничих, наукових заходів мусимо самі вишукувати гроші. Торік саме через фінансові проблеми не змогли організувати щорічну традиційну зустріч студентів українського походження – громадян інших держав, які навчаються у вищих школах Львова. На жаль, не змогли провести і щорічну науково-етнографічну пошукову експедицію. Ми можемо ініціювати проведення заходів, однак фінансово підтримати їх повинна Львівська обласна рада. Хочемо, щоб товариство було громадсько-державною організацією й мало відповідне фінансування. Одного разу в Києві зауважили, що державний чиновник високого рівня, який тоді відповідав за гуманітарну сферу, їздив автомобілем, вартість якого вчетверо перевищує бюджет нашої всеукраїнської організації. Ми ж змушені щоразу випрошувати гроші у влади, приватних осіб. Уже домовилися про пільгову оренду приміщення, зараз хочемо, щоб нам виділили хоча б одну ставку – для працівника, який відповідатиме за зв’язок із районними відділеннями.

Через відсутність коштів не можемо замовити нагороди для наших почесних дипломів на ювелірному заводі. Також тепер з’явилася проблема, пов’язана із запровадженням нового візового режиму.

– Найвищою відзнакою товариства є почесний диплом. Кому й за які заслуги вручаєте його?

– Ми відзначаємо діячів науки й культури, творчість яких має суспільний резонанс. Серед нагороджених нашою обласною організацією – громадський діяч, дисидент Іван Гель, професор Львівської національної академії мистецтв Роман Василик, письменник Василь Стефак, історик, професор Ярослав Дашкевич, художник Іван Крислач. Маємо в області чотирьох лауреатів всеукраїнської відзнаки товариства – крім мене, це голова нашої обласної організації, доцент, заслужений працівник культури України Богдан Якимович, колишній ректор ЛНУ імені Івана Франка професор Іван Вакарчук і Тимофій Бордуляк – онук письменника Тимофія Бордуляка, голова Дрогобицької філії нашої обласної організації.

Окрім цього, президія ЛОО “Україна-Світ” порушила питання про присвоєння звання “заслужений працівник культури України” письменникові Василеві Стефакові. Професора Романа Василика ми підтримали у висуненні на здобуття звання народного художника України. Заслуженим художником України завдяки нашим старанням став знаний митець Іван Крислач.

– Які заходи плануєте провести цьогоріч?

– У першій половині року мусимо провести традиційну зустріч студентів ВНЗ Львова. Запланували також вечір пам’яті Т. Шевченка в Народному домі в Перемишлі. Хочемо відновити плебанію та створити музей на місці, де служив дід Б-І. Антонича – священик Антоній Кот, а також відновити садибу, де мешкали дід і бабуся письменника.

Плануємо ще провести науково-етнографічну експедицію в місця, де компактно проживає автохтонне українське населення на Мараморощині та Південній Буковині, місто Кімполунг, де жила Ольга Кобилянська, надати допомогу українському ліцеєві в м. Сегет. Оскільки діяльність нашого товариства зорієнтована на співпрацю з українцями, які проживають на Заході, хочемо поглибити діяльність з українцями Росії та Білорусі.

На 2008-й ми перенесли велику художню фотовиставку провідного діяча українців у Польщі, головного редактора журналу “Над Бугом і Нарвою”, письменника й історика Юрія Гаврилюка. Організація вже домовилася з фотохудожником Василем Пилип’юком про безкоштовну експозицію виставки в його галереї, потрібно лише оплатити вартість виготовлення фотографій. На жаль, знову все впирається у відсутність коштів, які ми зараз вишукуємо.

Цього року товариство сприятиме вирішенню проблеми перевезення з Ванкувера архіву та бібліотеки видатного діяча української культури Валер’яна Ревуцького. Йдеться про великий морський контейнер книжок, який потрібно безпечно доправити в Україну. Планів багато, завдяки участі членів президії, ради й активістів товариства постараємося їх втілити.

 

Розмовляла Галина Квас
"Львівська газета", 29.01.2008
 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST