Від спільних олівців – до спільного життя Друк

Щороку фахівці Львівського центру підтримки осіб із загальними вадами розвитку"Відкрите серце" допомагають понад сотні дітлахів, хворих на аутизм. Зараз у Центрі на постійній реабілітації перебувають близько двадцяти дітей.

Щороку фахівці Львівського центру підтримки осіб із загальними вадами розвитку"Відкрите серце" допомагають понад сотні дітлахів, хворих на аутизм. Зараз у Центрі на постійній реабілітації перебувають близько двадцяти дітей.

Центр існує вже понад дванадцять років, з яких три – офіційно. Із дітьми тут працюють за сучасними спеціальними методиками, як-от програма Шоплера, реабілітаційні програми Кніла та Шенборн, арттерапія. Основними напрямами "Відкритого серця" стали психолого-педагогічна діагностика, індивідуальні консультації, організація домашньої програми, організація виїздів на природу, навчальні семінари для батьків. Розташований Центр у приміщенні дитячого садочка №165, що на Пулюя, 27.

У сучасних клінічних класифікаціях дитячий аутизм визначено як глибинний розлад, який зачіпає всю психічну структуру людини: чуттєву, емоційну й пізнавальну сфери, моторику, увагу, пам’ять, мовлення, мислення.

Із ранніх місяців життя діти з аутичними розладами відрізняються від дітей із нормальним розвитком. У них послаблена емоційна реакція на близьких, аж до повної відсутності зовнішнього реагування: вони уникають або не шукають погляду в очі, не просяться на руки, їхня усмішка може бути адресована не близькій людині, а частіше виникає у зв’язку з іншими приємними для дитини враженнями.

Тому до роботи в Центрі залучено не лише фахівців, а й батьків хворих діток. І все з єдиною метою – подолати бар’єр суспільної ізоляції, ввести цих незвичайних дітлахів у суспільство. Адже якщо вони й відрізняються чимось від однолітків, то тільки не життєрадісністю, любов’ю та щирістю. А в нашій країні діти через хворобу найчастіше на все життя залишаються у "своєму", відрізаному від людей, світі.

…За кілька днів до Великодня за невеличким столом фарбами, кольоровими ручками й олівцями діти малювали писанки. Хтось краще, хтось гірше, але для цієї малечі важлива не художня майстерність, а взаємодія та спілкування. Один непосидючий малюк узагалі відмовився малювати писанки, зате як він бавився великим синім м’ячем!..

Реабілітація в Центрі починається з узгодження з психіатром діагнозу дитини. Згодом фахівці Центру пишуть для дитини індивідуальну програму, за якою малеча разом зі спеціалістом займатиметься наступні кілька місяців. Тривалість курсу, зрозуміло, залежить від індивідуальних особливостей малюка. Така індивідуальна програма насамперед передбачає інтеграцію всіх його сенсорних подразників у цілісну систему. До прикладу, за методикою Шенборна тут проводять заняття у двох групах. У старшій – малята років шести-семи, в молодшій – дітлахи з трирічного віку.

Проте допомоги потребують не лише діти. За словами Катерини Островської, кандидата психологічних наук, доцента кафедри психології ЛНУ ім. Івана Франка, директора Центру, справжня проблема в тому, що діти, хворі на аутизм, на перший погляд, виглядають здоровими, а їхні некоординовані рухи чи поведінкові відхилення оточення сприймає як невихованість. Тому батьки, які виховують таких дітей, часто є психологічно травмованими. Адже малеча може бігати в супермаркеті та скидати продукти або просто крикнути в невідповідний момент.

"Часто батьки потребують допомоги не менше, ніж діти. Але це не настільки легко, адже вони нешвидко йдуть на контакт. Сюди приходять, щоб передусім допомогти своїм діткам", – розповідає Катерина Островська.

Тож у "батьківський день" у Центрі дітьми займаються волонтери, а фахівці запрошують батьків до окремої кімнати, де спілкуються на різноманітні теми. Водночас – напівприховано – до розмови долучаються професійні психотерапевти, які в той чи інший спосіб можуть коригувати розмову та моделювати різні ситуації для психологічної допомоги людям, чиї діти хворі на аутизм.

Якщо в західних країнах, реабілітація аутичних осіб та їхня інтеграція в суспільство відбувається за злагодженим логічним механізмом, то в Україні такі соціальні центри – як маленькі острівці, витворені лише небайдужістю й ентузіазмом поодиноких людей. Відповідної державної програми реабілітації та суспільної інтеграції дітей, хворих на аутизм, у нашій країні немає. А вони потребують постійної психотерапевтичної допомоги, принаймні до підліткового віку. Ще важливіше підготувати дитину "до соціуму" в дошкільному віці, щоб зменшити її психологічні бар’єри.

Ще донедавна ці діти навіть не вчились. І лише останніми роками, скажімо, у Львові, вони можуть отримувати загальну освіту в спеціалізованому львівському інтернаті.

 

Марина Корнійчук,
  Львівська газета, 13.05.2008
 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST