Незрячі діти читатимуть про Країну Нямликів та життя видатних дітей Друк

У світ вийшли книжки для дітей шрифтом Брайля. Видавництво «Грані-Т» випустило дві книжки для незрячих, і це стало подією у культурному житті України.

 

Високий Замок, 16 березня 2011

Набрані шрифтом Брайля – «Прибульця з Країни Нямликів» Лесі Воронининої та книжку Ірен Роздобудько «Про Блеза Паскаля, Вольфа Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна» із серії «Життя видатних дітей» незабаром отримають школи, інтернати, навчально-виробничі об’єднання, видавництво розішле книжки у понад 80 закладів для сліпих дітей. І ця подія виокремлюється з усіх інших книговидавничих новин… На державному рівні нічого не робиться у цьому напрямі для незрячих дітей – жодної інформації не знайдеш, хто і що видавав за роки незалежної України. Вісім років тому було видано збірку народних казок, а з сучасної української літератури за двадцять років не видали нічого.

«ВЗ» поцікавився, що для авторів означає вихід їхніх книжок шрифтом Брайля.

Лесю Воронину ця новина вразила.

– Те, що наша держава вже 20 років не видавала таких книжок і те, що тепер діти пальцями читатимуть мої казкові історії, стало для мене чимось особливим, – сказала Леся Воронина. – Я з дитинства пам’ятаю дивну картонну книжку з опуклими об’ємними дірочками, що зберігалася у нас вдома. Моя мама – Надія Гордієнко-Андріанова багато років досліджувала творчість сліпого письменника й мандрівника Василя Єрошенка, і ота груба книжка була чи не єдиною річчю, що залишилася після цього чоловіка, котрий завдяки міжнародній мові есперанто об’їздив півсвіту й став класиком японської літератури. Я торкалася тих загадкових дірочок, заплющувала очі й намагалася уявити стан людини, яка живе серед темряви. І зараз, коли я тримаю в руках своїх «Нямликів», здається, що перекинувся місток між отими моїми дитячими враженнями й нинішнім життям. Ми часом не замислюємося – скільки мужності, сили й терпіння потрібно людям, які живуть поруч із нами і при тому перебувають в іншому вимірі. І як важливо бодай спробувати їх зрозуміти і чимось їм допомогти.

Ірен Роздобудько зізналась, що саме цю книжку вважає своєю найкращою.

– Коли взяла книжку до рук, ледь не розплакалась, – каже Ірен Роздобудько. - Але те, що ці книжки видані вперше за останні 20 років – жах! Адже зараз нікого ніщо, крім політики, не хвилює... А таких книжок має бути більше. В Україні існує лише одна (!) поліграфічна база, яка з величезним трудом друкує такі книжки. А діток з проблемами зору – десятки тисяч...

За словами Людмили Стародуб (видавництво «Грані-Т»), в Україні відсутні повноцінна поліграфічна база та спеціальний папір для друку шрифтом Брайля. Такого паперу в Україні не виробляють і не завозять з інших країн, а єдине підприємство, яке ще має можливість друку шрифтом Брайля, – Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС (м. Київ). Для виготовлення журналів, газет і книг шрифтом Брайля підприємство використовує картон Київського картонно-паперового комбінату (м. Обухів). Порівняно з книжками, що створені зі спеціального паперу для друку за Брайлем, картон погано зберігає відтиснені крапки, тобто книжка швидко зношується. Але наразі це єдиний картон в Україні, який можна використовувати для виготовлення книжок для сліпих. Кожен примірник збирають вручну, зшиваючи великоформатні сторінки з рельєфно-крапковим текстом – такою є технологія виготовлення цих видань. Наклад кожної книги – 200 примірників. Протягом року видавництво має намір видати Брайлем з десяток книжок. Наступною стане повість Олеся Ільченка «Таємниця старої обсерваторії».

Нещодавно у Львові вийшов перший номер журналу для незрячих дошкільнят та першокласників – «Ангелятко» шрифтом Брайля. «Країна Ангеляток» почала видавати свої журнали ще й у новому варіанті, переклавши їх на рельєфно-точковий шрифт.

Високий Замок, №48 (4428)

 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST