На громадських слуханнях виявлено недбалість розробників містобудівної документації Друк

13 січня на громадському слуханні містобудівної документації реконструкції нежитлових приміщень з розширенням та надбудовою офісних та житлових приміщень на вул.Русових,3 у Львові розгорівся скандал, який сфокусовано виявив негатив практики погодження крізь пальці історико-містобудівних обґрунтувань як на місцевому, так і на центральному рівнях.

Будинок, що його лаштуються начебто реконструювати, розташований у центральній частині Львова в межах історичного ареалу міста. Містобудівне та історико-містобудівне обґрунтування замовило приватне підприємство «Галкурс», представник якого Андрій Коць розповів, що саме «Галкурс» має намір зробити із спорудою, на вул. Русових,3, що не має історичної цінності. Стверджуючи останнє, Андрій Коць, котрий набув у Львові широкої слави як адаптатор сумнозвісного «бункера» на розі вул. Краківської-Вірменської, висловлював не свою особисту думку, а спирався на погодження, що надійшло із Києва від Державної служби охорони культурної спадщини за підписом Миколи Кучерика.
 
Містобудівне обґрунтування розробив архітектор Ігор Куляса із ЛКП «Архбуднагляд» під керівництвом Наталії Юзич, а історико-містобудівне обґрунтування – ЛКП «ААС» під керівництвом славетного каменяра, пластуна та водолаза Олеся Криськіва. Власне, ІМО належить до вихідних даних на проектування, які мав би попередньо отримати генеральний проектувальник (ЛКП «Архбуднагляд, ГАП – І.Куляса) перед тим, як приступати до розроблення МО.
 
Однак, вочевидь, що така логічна послідовність була порушена, оскільки начальник відділу територіального управління міста управління архітектури департаменту містобудування Юрій Вархола під час громадського слухання виявив у згаданих документах не збігання поверховості та висотності. Максимальна поверховість проектованого будинку в ІМО вказана як 7 поверхів із гранично допустимою висотою 23,5 м (це при тому, що сусідні із планованою вставкою будинки є 3 та 4 поверховими!), а в МО – 20,2 м.
 
Докладніша увага до ІМО виявила не тільки, те, що ІМО не передувало МО, а й ту міру професійної недбалості із якою був складений та погоджений цей документ. Наприклад у п.4.3 Пояснювальної записки, де вказано техніко-економічну характеристику об’єкта проектування, взагалі йдеться про реконструкцію нежитлової 3-поверхововї будівлі під офісні приміщення на вул. Джерельній, 45 із іншою площею ділянки, площею забудови та іншим автором передпроектних пропозицій!
 
Цікаво, що помилок виконавця МО не помітили ані директор ЛКП «ААС» Олесь Криськів, ані очільниця управління охорони історичного середовища Львова Лілія Онищенко-Швець, ані ГАП Ігор Куляса, ані голова Державної служби охорони культурної спадщини Микола Кучерук, ані замовник Андрій Коць, ані «Львівдержбудекспертиза»!
 
При цьому спав на гадку старий анекдот про втулки з картоплі в експлікації технічної документації («чому із картоплі?, бо й так ніхто читати не буде!»). І не читають! Виходить, що некомпетентний чи несумлінний виконавець може нічтоже сумняшеся узяти чималу суму грошей і написати будь-яку бздуру, щ її крізь пальці завізують, погодять і дозволять компетентні державні органи! А замовник заплативши за подібну халтуру ще й тішитиметься з того, що без перепон отримав карт-бланш на забудову в історичній частині Львова. Є печатка і підпис високої державної інстанції – і роби що хочеш! Тоді чого дивуватися, що за такого «системного» підходу Львів катастрофічно швидко втрачає свій історично-архітектурний образ?
 
У даному випадку замовник хоче для «облагородження Львова»(хоча насправді для комерційного зиску) спорудити 7-поверховий будинок на ділянці площею 353,0 кв. м, де тепер розташована 2-поверхова будівля офісних приміщень, що належить замовнику на правах приватної власності. У підвальному та першому поверхах передбачено розмістити 2 офісних приміщення з окремими входами. На 2-5 поверхах запроектовано по 2 квартири (двох та трьохкімнатна на кожному поверсі). На 6 поверсі – за однією із версій трикімнатна і п’ятикімнатна квартири в двох рівнях з використанням простору горища. За другою із версій – дві однокімнатні квартири з відкритими терасами. Загалом 10-квартирний будинок (а однією із версій на 6 поверхів, а за другою – на 7) передбачений для 30 мешканців. Будинок забезпечується ліфтом і виходом у внутрішній двір. Гостьові стоянки пропонується розташувати уздовж вул. Коновальця, а гаражі для мешканців – в межах нормативного радіусу обслуговування (в районі приміського вокзалу).
 
Властиво, описаний випадок, коли затверджують різні нести кування у проектній документації не є винятковим, а доволі поширеним. Наразі він красномовно засвідчив, що управління охорони історичного середовища не виконує покладеної на нього функції. А за такого ставлення до обов’язків перепони рукотворному руйнуванню Львова просто не буде. Тому громаді, її законодавчим та виконавчим органам слід над цим замислитися й застосувати відповідні важелі впливу, аби виправити ситуацію. Бо в інших випадках подібні «втулки із картоплі» можуть накоїти чимало лиха.
 
Присутня на громадських слуханнях експерт Центру правових та політичних досліджень «СІМ», Христина Забуранна попросила долучити до протоколу слухань рецензію на одіозне ІМО, яку на замовлення ЦППД «СІМ», що здійснює моніторинг державної пам’яткоохоронної політики, склав член УНК ІКОМОС кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НУ «Львівська політехніка» Василь Петрик. Цю рецензію Христина За буранна озвучила для всіх учасників слухання.
 
У рецензії Василя Петрика зокрема вказано: «ІМО виконане ЛКП «ААС» м. Львова за підписом директора О.Криськіва, який, за відсутності інших підписів виконавців, і є, очевидно, єдиним виконавцем цього комплекту документації. ІМО складається з текстової частини (6 стор.), висновків (1 стор.) та графічної частини (3 стор.): фотофіксація, викопіювання з історичних карт з відзначенням місця розташування кварталу, схема історико-архітектурної цінності забудови, викопіювання з генплану з проектованою забудовою, проектовані розгортки.
 
Відсутність повних даних про конкретних розробників ІМО не відповідає пп.7,8 «Порядку розроблення історико-містобудівних обґрунтувань» (Наказ Державної служби охорони культурної спадщини № 7 від 22 березня 2004 р.), де вказано, що «[п.7.] Розробленню історико-містобудівних обґрунтувань має передувати виконання історико-архітектурних (історико-містобудівних) довідок. [п.8.] Історико-архітектурна (історико-містобудівна) довідка, як частина передпроектної документації, є науково-дослідною роботою, що виконується дипломованими фахівцями відповідних спеціальностей – істориками архітектури, реставраторами, мистецтвознавцями на основі архівного пошуку, аналізу літературних джерел та іконографічного матеріалу. Історико-архітектурна довідка має бути підписана автором та керівником організації, де була виконана ця довідка» та додатку до п.5 (Типова форма ІМО), де вимагається обов’язково вказувати відповідальних за виконання ІМО.
 
У складі ІМО на реконструкцію будинку на вул. Русових, 3 відсутня історико-архітектурна довідка про ділянку та сам будинок, не представлені результати архівних пошуків, не розглянуто планувально-просторових етапів розвитку ділянки та кварталу. Натомість представлений загальний історичний опис архітектурно-просторового розвитку району «Новий світ» з посиланням на публікацію І.Мельника, де знову ж таки немає інформації про реконструйований будинок, немає дати побудови будинку.
 
У п. 4.3. Техніко-економічна характеристика об’єкта проектування розробниками ІМО на реконструкцію будинку на вул. Русових, 3 подано наступну інформацію: «Представленою проектною документацією (передпроектні пропозиції) ПП «Універсал-Проект») передбачено реконструкцію нежитлової будівлі під офісні приміщення на вул. Джерельній, 45 поверховістю 3. Площа забудови – 0,0243 га, площа ділянки забудови 0,0327 га». Очевидно, що це – випадкова цитата з іншого документу, що не відповідає об’єкту даного обґрунтування.
 
Також у ІМО відсутній аналіз архітектурного простору вулиці Русових, архітектурної цінності будинку №3, обґрунтування категорії його цінності, відсутня всебічна фотофіксація будинку та ділянки з прилеглою забудовою, натомість представлені віддалені об’єкти, що не перебувають у прямому композиційному зв’язку з проектованою ділянкою.
 
Очевидно, що такий непрофесійний підхід дозволив п. О. Криськіву занести будинок, що пропонується під реконструкцію, до категорії «малоцінна та дисонуюча забудова» (див.: Схему історико-архітектурної цінності забудови). Але єдиним затвердженим документом, який міг визначити категорію цього будинку, є Історико-архітектурний опорний план Львова (1987 р.), викопіювання з якого не представлене у комплекті документації, хоча на нього подане посилання у текстовій частині.
 
Ще цікавішим є п.1 Висновків ІМО « Гранично допустима висота і поверховість будинків: максимальна поверховість проектованого будинку – 7 поверхів, гранично допустима висота – 23,5 м (див. арк 3 графічної частини)».
 
Цей параметр обмеження висоти будинку суперечить Висновкам МО «Реконструкції нежитлових приміщень з розширенням та надбудовою офісних та житлових приміщень на вул. Русових, 3 у м. Львові» (ГАП – І. Куляса), де висотність проектованого будинку обмежена до 6 поверхів із загальною висотою будинку 20,2 м.
 
Зважаючи на те, що МО, розроблене з дотриманням вимог ДБН Б.1.1-4-2002, у Висновках опирається на «погоджене історико-містобудівне обгрунтування», можемо констатувати, що розробники МО більш виважено підійшли до оцінки містобудівного простору і зменшили висоту проектованої забудови.
 
Те, що у всіх поданих проектних розгортках, які, як стає зрозуміло з посилань, оперті на проектні пропозиції ПП «ПБФ»ІВЕР», історичний «малоцінний та дисонуючий» будинок повністю перебудовується із втратою його архітектурних рис, винні розробники історико-містобудівного обґрунтування, котрі повністю оминули аналіз цього будинку у своїй документації.
 
Однак ще більше здивування викликає аналіз тексту «Висновку комплексної державної експертизи № 14-01688-09» на МО (до речі, висновок – позитивний, без зауважень), де вказано що «на ділянці запроектовано 7-поверховий будинок». Отже, МО, вивішене на офіційному сайті ЛМР і МО, подане до Держекспертизи, мають суттєві відмінності у висновковій частині. Дивує недогляд у цьому випадку Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР та Управління охорони історичного середовища, які погодили вище згадану містобудівну документацію, не помітивши розбіжностей.
 
Отже, матеріали містобудівної документації та висновки погоджувальних інстанцій «Реконструкції з розширенням та надбудовою офісних та житлових приміщень на вул. Русових, 3 у м. Львові» оперті на висновках ІМО (розробник – ЛКП «ААС» м.Львова), яке в цілому не відповідає вимогам «Порядку розроблення історико-містобудівних обґрунтувань» (Наказ Державної служби охорони культурної спадщини № 7 від 22 березня 2004 р.). Це дає підстави вважати роботу п. О. Криськіва як офіційного розробника ІМО, непрофесійною. Документи, представлені на громадське обговорення, мають суттєві розбіжності у висновковій частині щодо висотності пропонованої забудови.
 
Пропоную рекомендувати скерувати матеріали містобудівної документації «Реконструкції з розширенням та надбудовою офісних та житлових приміщень на вул. Русових, 3 у м. Львові» на доопрацювання із залученням дипломованих фахівців із реставрації пам’яток. Після приведення матеріалів до державних вимог, провести їх відкритий повторний розгляд згідно з чинним порядком.»
 
Серед дискутованих на громадському слуханні питань було також і те, чи коректно називати майбутні будівельні роботи реконструкцією, коли йдеться про розміщення нового об’кта. Замовник, який у добрих традиціях висловлювань батька міста апелював до здорового глузду, пояснюючи, що коли вдатися до підсилення існуючої будівлі, то проект йому вийде «золотим». Про те, чи зберігати 2-поверховий будник, він прийме рішення після того, як отримає акт його технічного обстеження. «Якщо хочаб один шматочок камінчика старого буде – то це вже реконструкція, а не нове будівництво. І ця реконструкція тільки прикрасить Львів», – переконував замовник. Такий його релятивізм можна пояснити тим, що про наміри нового будівництва в історичній частині Львова мали б мати пильнішу увагу пам’яткоохоронних органів.
 
Відтак, підсумовуючи громадські слухання начальник відділу громадського партнерства управління «Секретаріат ради» ЛМР Юрій Лукашевський, констатував, що давати добро на такій містобудівній документації рано. Оскільки виникла неабияка проблема, спричинена неузгодженістю та некоректністю наданої документації, то розв’язати її покликана буде погоджувальна комісія, до складу якої кооптували одіозного Олеся Криськіва, представників управління охорони історичного середовища Львова й управління архітектури ЛМР та представників громадськості.
 
Після іще одних скандальних громадських слухань знову виринуло сакраментальне львівське питання: чому місцеві забудовники (замовники, проектанти, підрядники) воліють не дотримуватися чинних норм закону, і чому чиновники, які б мали стежити за дотриманням цих норм так часто заплющують очі?  

ZIK

фото матеріали громадського слухання

 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST