Львів може втратити обличчя культурної столиці Друк

Роксолана Лемик -  член постійної депутатської комісії з питань культури, дозвілля, промоцій, ЗМІ та туризму у Львівській  міській раді.

Пані Роксолано, міська рада оголосила конкурс соціально-культурних проектів для громадських організацій. Розкажіть про це детальніше.

Вголос, 30.11.2009 

Цей конкурс не є новим. Але раніше міська рада оголошувала його на початку бюджетного року, а не заздалегідь. Цього року сталося так, що міська рада відібрала 20 проектів, які потребували різних сум для дофінансування, але до цього часу тільки 6 конкурсантів подали документи. Тому виходить так, що заплановані в бюджеті на підтримку цих проектів кошти зараз фактично не використовуються.

Це дивна ситуація: з однієї сторони грошей нема, але з іншої, ці гроші вже закладено, шкода їх віддавати, можливо є люди, які будуть ще проводити щось цікаве, є ще місяць – підготовка до Різдвяних свят, Святого Миколая, різних національних святкувань. Тому виникла думка, щоб за рахунок перегляду коштів підтримати проекти, які ще будуть і заслуговуватимуть на підтримку.

Скажіть, будь ласка, чому, на Вашу думку, так стається, що конкурсанти відмовляються від підтримки ЛМР?

Мені важко сказати про всіх конкурсантів. Я думаю, що тут є різні причини. Однією з них може бути легка недбалість, тому що, як правило, творчим людям складно заглиблюватись у приземлене і матеріальне.

Інша причина може полягати у труднощах спілкування із управлінням культури. Людей змушують по декілька разів переробляти документи, чіпляються за якусь кому, не допомагають ці документи скласти. Банальна чиновницька поведінка, коли той не хоче піти на зустріч, є гальмівним моментом у роботі управління культури, замість того, щоб зацікавити людей…

Третя причина – люди, які з початку року планували щось робити, зараз побачили, що фінансування не відбувається у повному обсязі.

У нас недовиконується дохідна частина бюджету, у зв’язку з чим переглядається розхідна частина і з неї знімаються кошти. Наприклад, на останньому засіданні сесії ЛМР було знято із запланованих заходів культури 630 тисяч гривень на оплату обов’язкових захищених статей бюджету – тим же працівникам в управлінні культури треба платити зарплату, сплачувати за комунальні послуги. Тому, можливо ті, хто планував проводити певні заходити, побачили, що вони можуть не отримати кошти просто через їх брак і взагалі відмовилися від реалізації проекту.

Мені  важко говорити однозначно, що всі не підготували документи чи всі відмовилися, у кожного певно є своя причина. А може дехто ще просто тягне час, зараз почнуть діяти, коли почують, що гроші будуть забиратися.

Яку вагу мають ці 630 тисяч у бюджеті на культурні заходи?

Загалом на культурні заходи на початку року було передбачено більше 4х мільйонів гривень. Комісією спільно з управлінням культури було затверджено перелік заходів, які впродовж року мали відбуватися у Львові. Це події на різну тематику: святкування релігійних свят – Різдво, Великдень, підтримка тих заходів, які стали своєрідною візитівкою Львова – Форум видавців, фестиваль Віртуози, Контрасти та інші, що проводяться у Львові щорічно чи з певною циклічністю. Це також були заходи, присвячені річниці народження Степана Бандери, виходу УГКЦ з підпілля, сторічний ювілей Богдана-Ігора Антонича. Це ще і планові заходи, які мали б відзначатися на міському рівні.

Кошти мали використовуватися протягом року, а деякі заходи, можливо через халатність управління культури, як я вже сказала, так і не відбулися. Наприклад, на сторіччя Степана Бандери було передбачено близько ста тисяч гривень, заходи для молоді, старших людей, вузько направлені акції мали відбуватися впродовж року, а не одразу. Але з цих коштів чомусь використана тільки третина. У зв’язку з цим ми маємо економію коштів, але на сьогодні вона вже знята. А є заходи, які ще не відбулися, але на них вже і не вистачить грошей. Але, за вказівкою прем’єр-міністра, треба забезпечити виконання інших статей бюджету.

Ці 630 тисяч гривень були передбачені на різні заходи, в тому числі і на Різдво та Новий Рік.

З Новорічними і Різдвяними святами нам легше, ніж з іншими. На Різдво ми завжди закладаємо гроші у двох бюджетах. Під кінець року у нас йдуть кошти на підготовку до Різдвяних свят – треба поставити ялинку, світло, звук, провести інші організаційні роботи, наприклад, підготуватися до параду Різдвяних Звізд, який проводиться 8 січня, а матеріали на ті Звізди треба закуповувати принаймні в грудні. Тому підготовчі кошти ми закладаємо на грудень.

А вже саме святкування Різдва йде січневим бюджетом, вже наступним роком. Тому з Різдвом у нас ще нормальна ситуація. Маю таку оптимістичну надію, що з наступним бюджетом все буде добре. Ми ж не можемо відмінити Різдва!

Управління культури завжди закликало проводити у Львові Різдвяний ярмарок за європейським зразком. І цього року така ініціатива була підтримана міським головою. Ярмарок відбуватиметься протягом місяця, там будуть продавати сувеніри на різдвяну, народну тематику, яворівську іграшку, вироби з глини та дерева тощо. Будуть там гарячі вино та пиво, на вихідні проводитимуться різні концерти.

Це все фактично відбувається за підтримки міської ради, але основні кошти все-таки витрачають приватні підприємці, тому на організацію передріздвяних святкувань поки що фінансові затрати зменшені. Міська рада забезпечує площу для торгівлі, надає дозволи та сприяє у вирішенні інших організаційних питань.

Які у комісії стосунки з управлінням культури? Чому затихла справа із звільненням Андрія Сидора?

Тема й надалі актуальна, тому що є непорозуміння між нашою комісією та управлінням культури. Весь час виникають певні неузгодженості, про які не можна домовитись до кінця.

Наразі ніяк не відредаговано на рішення комісії, яке було озвучено на сесії, щодо звільнення начальника управління культури.

Проблеми в основному полягають у відсутності підтримки організаторів заходів, сприяння їм, допомоги в оформленні документації, є серйозна затримка у фінансуванні.

Це відштовхує тих, хто бажав би проводити щось якісне у Львові, вони не можуть ризикувати, тому що, наприклад, якщо ви сьогодні проводите захід і вкладаєте у нього тисячу гривень, то через півроку можливо, коли ви отримаєте ту тисячу, вона нічого не вартуватиме. Люди не можуть собі дозволити витрачати кошти на заходи, знаючи, що сприяння в оплаті зі сторони управління культури не буде.

Комісія постійно бореться, щоб відстоювати інтереси тих, хто провів захід. Це вже зводиться до особистих звинувачень: коли ми наполягали на тому, що, скажімо, досі не оплачені всі акції присвячені Дню міста або не зібрані всі документи, то чуємо звинувачення у тому, що ми маємо приватні інтереси. Ніяких приватних інтересів у цьому ми не маємо, але де травень, а де листопад!

І чому ці затримки постійно стаються?

Важко сказати. В управлінні культури говорять, що неправильно подаються документи. Але так не має бути. Наприклад, якщо для проведення будь-якого заходу потрібен договір, то він має бути типовим. У договорі потрібно прописати предмет – захід, який відбувається, дату і суму за кошторисом. Решта має бути готова. Не виконавець має придумувати щось і переписувати договір двадцять разів. Це має бути в управління культури як бланк, як шаблон.

Весь час при з’ясуванні стосунків з управлінням культури йде зволікання через те, що казначейство щось вимагає, блокує, не передає тощо. Але тут немає нічого особливого. У нас є люди, які працюють паралельно з бюджетом міської ради і з бюджетом обласної ради. Порівнюючи, вони говорять, що немає проблем, провівши захід, отримати кошти від обласної ради. То чому у міській раді договір має переписуватися двадцять разів? Він має бути стандартним.

Мені навіть важко сказати в чому незацікавленість. В той же час, заходи, в яких є інтерес управління культури, оплачуються вчасно, все успішно.

Чому міський голова не реагує на запити комісії?


Не знаю, можливо, він не хоче визнати своєї поразки. Наш міський голова не любить програвати, як будь-хто з керівників.

Зараз ми знову маємо претензії щодо фінансування заходів. На початку року бюджетною ухвалою було передбачено, що кошторис всіх культурних заходів повинен бути погоджений комісією: ми ознайомлюємось і затверджуємо витрати. Йшлося про контроль цифр, щоб не було перевищення витрат. Є такі випадки, коли стоїть, наприклад, сцена зі світлом і за неї достатньо заплатити один раз. Впродовж дня на цій сцені можуть виступати різні колективи, відбуватися різні заходи, але сцена ж одна і не треба в кожному кошторисі передбачати гроші на оплату сцени, звуку, світла.

Тому, щоб контролювати порядок цифр, щоб не було зловживань з витратами, йшлося про перевірку і затвердження комісією кошторису.

Але знову на сьогодні маємо заходи, які були оплачені без погодження з комісією. Наприклад, зараз ми відправили звернення в прокуратуру, щоб з’ясувати доречність деяких проплат, але фактично, це не є першим випадком. Тому конфлікт між управлінням культури та комісією надалі залишається.

Чи змінять вибори міського голови навесні щось у цій ситуації? Чи буде тоді новий начальник управління культури?


Те, що буде новий начальник управління культури, це точно. І я думаю, що це буде швидше, ніж вибори міського голови.

Що хвилює Вас, як члена комісії культури та туризму?

Всі проблеми видно на вулиці. Є речі, які потрібно давно зробити, але влада чомусь зволікає. Наприклад, елементарне маркування міста, про яке вже два роки говориться, але досі нічого не зроблено, хоч вже є проект TASISу, є фінансування, треба тільки організаційно вирішити питання. Я не знаю, у чому суть зволікань, чи це халатність працівників управління культури, чи на це є інші причини… Але, коли до нас приїжджають туристи, вони хочуть вказівники читати латинкою, щоб знати, в якому напрямку рухатись. Це актуально, це має бути зроблено.

Сьогодні вже минає восьмий рік, як почалася робота з похованнями жертв тюрми на Лонцького на Янівському цвинтарі. За архівними довідками, коли відступали російські війська і приходили німецькі, понад тисячу людей було замордовано і скинуто в одну яму. Ми вже 8 років із 17 років незалежності не можемо тим людям навіть звичайного хреста встановити!

Мені деколи дивно, коли для виборчої кампанії Андрій Іванович сильно підтримує тюрму на Лонцького. Це похвально, добре, але зараз цей меморіальний музей перейшов у статус національного, що вказує на підтримку державного рівня. Це добре, що ми маємо такого Президента, який дбає про національні інтереси. Тому, на мою думку, тут не треба перетягувати на себе ковдру. Все, що вимагалося від Львова, ми вже зробили, далі хай справа продовжується на державному рівні. Ми боремося за те, щоб ці люди були визнані героями, патріотами.

Перейдіть на іншу тему, візьміться за той самий Янівський цвинтар, належно це все доведіть до кінця! Якщо цей проект починався із суми близько мільйона гривень, то у зв’язку з інфляцією ця сума вже мабуть виросла разів у п’ять. Відповідно, ми його ніколи і не закінчимо. Зараз вже почали рухатися, але немає активної уваги у цьому напрямку. Можна працювати у різних сферах.

Яка зараз ситуація із Шевченківським гаєм?

Із Шевченківським гаєм складна ситуація. Кошти, які були минулого року виділені Шевченківському гаю на реконструкцію музейних експонатів – хаток – були використані не за призначенням. Управління культури мало на це свої плани, через що розрили Співоче поле і почали його реконструкцію.

Було багато дискусій з цього питання. Наша комісія вважала, що не варто виділяти мільйон гривень на реконструкцію Співочого поля, якщо до 750-ти річчя Львова там вже провели хороший ремонт на виділені державою кошти. А до нас були претензії, чому ми не хочемо погоджувати виділення коштів.

Нас переконували в тому, що там все валиться, що хатки руйнуються. Ми це все бачимо. Ми виділили 300 тисяч гривень і попросили, щоб на цю суму керівництво музею показало своє зацікавлення у їх використанні на ремонт музейних експонатів. 300 тисяч – це кошти, яких достатньо на реконструкцію однієї хатки. Якщо би вони все це оперативно провели, ми були б готові й надалі виділяти кошти, навіть впродовж року – у нас були резерви, які ми могли б дати на іншу хатку.

Але здається, що азарту до ремонту хаток у дирекції музею не було. Ідея була й надалі закопувати ті мільйони у Співоче поле. Не так значить любить Шевченківський гай управління культури разом з дирекцією музею, як вони про це пишуть в газетах, тому що можна було використати гроші і отримати нові.

І, зрештою, я хочу наголосити на тому, що адміністрація Шевченківського гаю має і власні кошти – з продажу квитків, з проведення заходів. І це доволі немалі кошти. Тому вони могли б і власними силами робити певні речі, показуючи, що у них є зацікавленість в тому, щоб зробити реконструкцію музейних експонатів. Я вже не говорю про якісь елементарні речі: огорожа, світло, туалети, доріжки, інші примітивні побутові речі, які потрапляють на око і не так багато коштують, але впливають на загальний образ.

До речі, Шевченківський гай сьогодні очолює людина, яка зайняла цю посаду поза всякими конкурсами, хоча комісія і наполягала на проведенні конкурсу на заміщення вакантної посади.

Як, на Вашу думку, зараз виглядає Львів у культурному плані? Що є його обличчям, окрім пива і кави, про йшлося в одній з презентацій Львова управлінням культури?

У мене таке враження, що це швидше була презентація Назарука, а не Львова. Мені було дуже соромно за цю презентацію. Ми вважаємо, що такі презентації треба програвати у вужчому колі, на комісії або перед іншими депутатами, якщо управління культури має упередження до комісії культури.

Я, наприклад, не бачу Львів як пиво і каву, тому що це доволі некультурний погляд на місто. Я погоджуюсь з тим, що частина людей, які приїжджають до нас, п’ють і пиво, і каву, але це мабуть не основне заради чого люди сюди приїжджають. В першу чергу люди приїжджають сюди, щоб побачити архітектуру, культуру – йдеться навіть про саме спілкування з львів’янами, те, як вони себе поводять на вулицях.

Але архітектура руйнується, а культура напевно не буде зростати, якщо у нас всі заходи будуть зводитися до свята пива і свята шоколаду, при чому на такому примітивному рівні. Культуру треба виховувати в інший спосіб.

Яке майбутнє у Львова, як культурної столиці України?

Наразі я сподіваюсь, що Львів поки що таким залишається. Питання чи він не втратить обличчя культурної столиці з такими заходами, як День пива, коли напиваються підлітки і перестають себе контролювати.

На початку року наша комісія акцентувала увагу на тому, що першочергово треба опікуватися фінансово невдячними заходами, вони повинні бути пріоритетами управління культури, підтримуватися з бюджету. Наприклад, той самий ювілей Богдана-Ігора Антонича має фінансуватися з бюджету.

А ті заходи, які є «комерційними», коли відбувається реклама пива, кави, шоколаду, інших виробників продукції, які купувалися, купуються і будуть купуватися і отримують прибутки, то тут бюджетних коштів, на мою думку, має бути нуль. Єдине – сприяння зі сторони міської ради у наданні площі, щоб такі заходи відбувалися.

Пріоритети фінансової підтримки мають йти на ті заходи, які якраз є культурними, а не комерційними. Це, до речі, на початку року оформлялося рішенням комісії, про це говорилося, але, на жаль, цього до кінця не було дотримано.

Але цього року у нас відбулося заходів на 3,5 мільйони гривень і половина з них були дуже якісними. Сподіваюсь, вони запам’ятались львів’янам і ми будемо намагатись підвищити ці показники якості наступного року.

 Олександра Бодняк, Вголос

 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST