Один день Доктора Клоуна Друк

Побути клоуном не було моїм потаємним бажанням, скоріше це був виклик і це була цікавість. Цікавість, чи стане мені душевних сил побути волонтером-клоуном для хворих діток…

Побути клоуном не було моїм потаємним бажанням, скоріше це був виклик і це була цікавість. Цікавість, чи стане мені душевних сил побути волонтером-клоуном для хворих діток…

Один день...

Щочетверга і щоп'ятниці на другому поверсі Львівської обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні на вул. Дністерській (та, що в народі "чорнобильська") у кабінеті збираються молоді люди, переодягаються у яскраве, пістряве вбрання, чіпляють на ніс клоунський носик, беруть не менш кольорові сумки, в які складають всілякі сюрпризи - від цукеркових "пігулок" до різноманітного реквізиту для фокусів.

Сьогодні багато новеньких волонтерів, серед них і я. Об'єднуємося у три групи: йдемо у різні відділення. Я в команді зі студентом Ромчиком (він вдруге прийшов) та постійним волонтером Катериною Назарук. Переодягаємося у трохи смішний, кольоровий одяг. Катя пропонує нам вигадати імена. Вона - доктор Клоня, Роман став доктором Ласуном, я - доктор Клітинка (одяг у мене був переважно у смужку та клітинку). Доктор Клоня розповідає мені кілька загальних правил, зокрема, що у палаті клоуни розважають не одну дитину, а потім іншу, а відразу всіх, а якщо є дорослі - батьки, бабусі, знайомі, - розважаємо всіх... Настанови роздані, тепер ми йдемо у гематологічне відділення.

У першій палаті на ліжку сидить п'ятирічний хлопчик Мирось (ім'я змінено) з крапельницею, біля нього дві бабусі і мама. Вітаємося, доктор Клоня запитує, чи можна увійти, отримавши ствердну відповідь - заходимо. Знайомимося, усміхаємося, запитуємо як звати, даємо "пігулки"-цукерки. "Це пігулки, які треба вживати одну зранку, а одну ввечері. І не переплутат", - зазначає по-лікарськи доктор Клоня, згодом запитує, яку тваринку йому зробити з надувної кульки. Колір кульки вибирає Мирославчик. Навіть у цьому знаходимо кумедні моменти.

- Це який колір? - запитує доктор Клоня.

- Червоний..., - відповідає хлопчик.

- Доктор Клітинка, який це колір? Бо мені здається, що то зелений...

- Зелений, - з усмішкою відповідаю я.

- Миросику, давай ти одягнеш носика (простягає червоного носика), так як у нас, і може тобі так краще буде видно, що то зелений колір...

Не зважаючи на поролоновий "носик", колір не змінився. А доки доктор Клоня робить тваринку, ми з доктором Ласуном міряємо тиск "тискоміром" (який пищить) одній бабусі. Спочатку на руці, а потім на нозі, й урочисто оголошуємо про те, що бабуся здорова і її можна відправляти в космос. Процедура повторюється і на іншій бабусі, а от мамі "міряє тиск" сам Мирослав. Доктор Ласун ще показує як крутити тарілку на палці, вчаться і бабусі, і сам Мирось. Надувна тваринка готова, доктор Клоня малює їй оченята та (обов'язково!) усмішку. Ми прощаємося та йдемо в іншу палату.

Таких палат у нас сьогодні десь із 15. Доктор Клоня розповідає нам, що у деякі палати нам можуть не дозволити увійти: дитина може бути після "важких" процедур або почувати себе гірше, чи температура могла піднятися, тоді "лікарі" в коридорі роблять звірятко з надувної кульки, малюють усмішку, чіпляють до звірятка клоунський носик, і з двома цукерками передають через маму в палату для дитини.

"Найважче, звісно, працювати в хірургічному та гематологічному відділеннях (і там, і там лежать "онкохворі"). Вони стають пацієнтами лікарні надовго і по півроку, і на рік. Для тих, хто в лікарні довго лежить, треба вигадувати якісь нові ігри, забави, фокуси, цікавинки, аби їм теж було щоразу весело. Для підлітків показуємо фокуси на картах. Дещо вони відгадують, щоправда не відразу, але в більшості для них це реально фокуси. Майже так і зустрічають: "А ви знаєте нові фокуси?". Підлітки, окрім забав, потребують живого спілкування. Заборонених тем немає. Тут просто є потреба поговорити", - розповідає доктор Клоня.

Майже у кожній палаті інший підхід до дитини і до доглядача, однаковими залишаються тільки подарунки - носик, цукерки, надувна іграшка, і, звісно, якісь веселощі. Дехто з маленьких пацієнтів радісно ділиться тим, що скоро поїде додому. Хлопчик повільно, слово за словом, розповідає про ведмедиків, а дівчинка, яка бавилася в коридорі іграшками, хоч і була мовчазною, охоче малювала на надувній жирафці (іграшку зробила доктор Клоня) плямки і розфарбовувала їх кольоровими маркерами.

Медперсонал уже звик до кольорових «клоунів», до того, що вони теж роблять обхід палатами. Побачивши нас, вони також усміхаються.

"Доктор Клоун"

"Усе насправді почалося 8-9 років тому. До Львівської обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні приїхав меценат лікарні Піт Спайкерс (із Нідерландів). Він привіз костюми клоунів. Тодішні волонтери одягали костюми, робили макіяж (повний грим) і йшли до дітей, малювали з дітьми, розважали їх іграми", - розповідає президент Фонду "Доктор Клоун", психолог Уляна Мазепа.

Потім, за її словами, волонтери закінчили виші, і ці відвідини клоунів припинилися. "Але кілька років тому до мене підійшов колишній волонтер Євген Суковський і запропонував відродити розпочате, оскільки це дуже добра справа. Треба, щоб діти отримували позитивні емоції в лікарні. І ми, троє колишніх волонтерів - Євген Суковський, Володимир Боднар і я - створили Благодійний Фонд "Доктор Клоун", - продовжує Уляна Мазепа. - Наші волонтери збираються в малі групки, одягають кольорові костюми і обов'язково червоний носик, роблять легкий грим та несуть маленьким пацієнтам чудову терапію сміхом і забавою. "Доктори Клоуни" - це виняткові, різносторонні терапевти. Використовуючи свої знання, вчуваються у психологічні потреби дітей і знімають нервову напругу, спричинену болем, страхом і розлукою з близькими, знижують післяопераційний шок і повертають дітям наснагу до життя. Ми бачимо, що терапія сміхом і забавою завойовує визнання серед працівників служби охорони здоров'я і батьків, оскільки має значний вплив на процес лікування та реабілітації".

За словами Уляни Мазепи, є постійні волонтери, а є ті, які приходять і йдуть, оскільки не кожного влаштовує година, адже ми починаємо о 16.00, - хтось на роботі, інші на парах. Адже переважна більшість волонтерів - це студенти, аспіранти: історики, психологи, філософи, біологи, є один майбутній лікар. Ніхто з них не закінчував циркових училищ чи якихось курсів. Волонтери влаштовують маленьке свято своїм умінням, щирістю і відкритістю.

"Сміх і хороший настрій відволікає він білих стін, білих палат, і лікарів, медперсоналу у білому. Один лікар зізнався, що любить після нас робити свій обхід, тоді діти більш відкриті, розповідають щось, дають себе оглянути, - розповіла Уляна Мазепа. - І ті батьки, які втратили дитину (за статистикою 70% пацієнтів лікарень "поборюють" хворобу), все одно згадують відвідини «докторів», адже в цей час їхня дитина посміхалася, раділа, сміялася".

За словами Уляни Мазепи, їхній волонтерський рух розповсюджується - тепер "докторів-клоунів" можна побачити і в ОхМатДиті.

Єдине, що насправді потрібне БФ "Доктор Клоун", - це підтримка. Представники фонду та волонтери і свої кошти "викладають", адже "носики", надувні кульки, цукерки, реквізит для клоунів треба купувати. Бракує костюмів, кольорового одягу. Коли немає меценатів, то все купують представники фонду і волонтери.

Кожен кравець, хто виявив би бажання, міг би долучитися до пошиття одягу для докторів-клоунів, могли б підтримати і фабрики чи магазини солодощів. "Ми будемо раді будь-якій підтримці. У Польщі, наприклад, своїм волонтерам дають предмети гігієни, вату, молочко для зняття гриму, порошок, щоб випрати костюми. Тобто такі речі, на які волонтери витрачають свої кошти", - розповіла президент Фонду.

Волонтером може стати кожен, хто має артистичні здібності, креативний та активний, з почуттям гумору. Щоправда, вперше це трошки важко психологічно, але, за словами клоунів, вперше так завжди, тому що повністю віддаєшся даруванню радості.

Аліна НЕБЕЛЬМЕС,
  Zaxid.net, 13.04.2009
 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST