Слід у житті Друк

Незважаючи на фізичні вади, львів'янин Богдан малює картини... ногою

Незважаючи на фізичні вади, львів'янин Богдан малює картини... ногою

 

Народна мудрість каже, що кожен чоловік за життя повинен посадити дерево, збудувати дім, виростити сина. Тридцятиоднорічний львів'янин Богдан Жуковський дерево вже посадив - дуб біля будинку. Ну а інший слід свого життя залишає... на картинах, які малює ногою, бо руками не володіє. А все через хворобу - гіперкінетичну форму церебрального паралічу - яка не дає можливості рухатися і жити повноцінним життям. "З цією хворобою Богдан народився. Ми возили його до різних лікарів, усюди, де тільки могли, та побороти страшну недугу було не під силу", - розповідає бабуся Богдана, пані Марія. Вона головний помічник і порадник молодого чоловіка - і нагодує, й одягне, і картон та фарби для малювання подасть. Раніше, коли мала більше сил та здоров'я, й на вулицю могла вивезти онука погуляти, разом з ним у Навчально-реабілітаційний центр "Джерело" їздила. Та роки й здоров'я тепер не дають можливості цього робити. Адже жінка сама ледь із паличкою пересувається. "Поки вранці встану, розходжуся, то й часу їхати в "Джерело" вже немає. Коли зовсім ноги болять, то ледь ходжу. Постійно на знеболювальних", - продовжує пані Марія. А батько та брат працюють, тож не мають часу, аби бути з Богданом.

Та незважаючи ні на що, Богдан та пані Марія завжди раді гостям й охоче спілкуються із журналістами.

Пізнати непізнаване

Малювати Богдан почав кілька років тому в реабілітаційному центрі. Як розповідає бабуся Марія, спершу онук пробував тримати пензлик у роті й так малювати, та це було дуже складно й з такої затії нічого не виходило, тож згодом соціальні працівники центру навчили Богдана тримати пензель між пальцями ніг. Звісно, не відразу вдавалося впоратися з фарбами та пензликом, але наполегливість і старання дали результати.

Ірина Бернацька, соціальний працівник "Джерела", яка працює з Богданом уже чотири роки, розповіла, що перші спроби на художній ниві були дуже прості, майже дитячі малюнки, та потім хлопець почав малювати картини з глибоким філософським змістом. Серед його робіт є картини про голодомор, роздуми на теми незбагненного і недосяжного - неба, космосу - "Око раю", "Плід галактики", "Сумні очі космосу". Щось тягне й приваблює Богдана у тій непізнаній далечині. Й він сам говорить, що до душі йому небо, зорі...

- Ось ця картина - це космос. Її онук давно намалював, - розповідає пані Марія, показуючи картини Богдана. - А он та - це вишитий образ. Богдан сам його робив на комп'ютері. І ці квіти довкола маминого портрета також його робота.

А вперше хлопець намалював космос після тяжкої втрати - смерті матері, якої не стало п'ять років тому. Мабуть, у цій чорноті хотів зобразити свій біль, адже словами зробити це неможливо, бо через хворобу дуже погано говорить.

Та все ж переважають у його доробку картини з насиченими, світлими кольорами, та й назви робіт - оптимістичні: "Грайливі хвилі літа", "Диво гір", "Казкова зима", "Поляна щастя".

- Одну картину Богдан може намалювати впродовж дня, а іноді потрібно значно більше часу, все залежить від настрою та фізичного стану. Іноді весь день може сидіти за фарбами, а якщо натхнення немає, то малювати не буде, - розповідає Ірина Бернацька. - Йому неважко малювати, й майже все він робить сам. Тільки треба принести воду і викласти фарби.

Ідеї для своїх робіт чоловік черпає з різних джерел - насамперед з поїздок на природу, зокрема у Карпати, які організовували у реабілітаційному центрі, а також з Інтернету. Як говорить Богдан, те, що він малює, це те, що бачив сам, і те, що хотів би побачити.

У кімнаті, де він малює, на підлозі розстелили спеціальний лінолеум, на якому розкладають фарби, картон, пензлі. Картон для малюнків готує пані Марія, покриває його спеціальною фарбою.

Підкорити пензель і клавіатуру

Богдан Жуковський навчився не тільки тримати пензель пальцями ніг, але й користуватися клавіатурою комп'ютера. Він вправно вмикає комп'ютер, шукає потрібні йому папки з картинами (всі свої роботи зберігає у цифровому форматі, адже багато картин пороздавав рідним, друзям, кілька робіт купили на виставках), навчився підписувати свої роботи. "Він не вивчав шкільної програми, до нього не приїжджали вчителі, та й возити його до школи не було сенсу. Тож ми вдома вчили грамоти. Читати фізично важко, адже коли книжка лежить на підлозі, аби він сам міг перегортати сторінки, то читати на такій відстані неможливо, а якщо книжку поклати ближче, то треба, щоб хтось був поруч і перегортав сторінки", - говорить пані Марія.

Молодий чоловік впевнено справляється з маленькими клавішами клавіатури, показуючи фото з поїздок у Долину нарцисів, у село Береги Пустомитівського району, світлини з виставок його картин.

За десять років Богдан Жуковський намалював 81 картину. У молодого художника вже були і персональні виставки. А незабаром (11 квітня) його роботи будуть виставлені на аукціоні, який організовує "Джерело".

Незважаючи на фізичні вади, Богдан мріє здобути повноцінну освіту художника. Зараз рідні шукають для нього волонтера, який би зміг поїхати з хлопцем у Ялту в спеціальний реабілітаційний центр професійного навчання, в якому неповносправні проходять курси за різними напрямами, й, зокрема, є курси малювання.

Молодий художник переконаний, що кожна людина повинна чимось займатися, щось робити, аби залишити слід у житті. Свої картини саме тому й малює, аби після нього щось залишилося, щоб його пам'ятали.

Олена ГАЛИНОВИЧ,
 Суботня Пошта, 02.04.2009
 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST