Тепло чужої оселі Друк

У будинку взаємодопомоги "Оселя" живуть спільнотою люди, які ще вчора не мали ні сім’ї, ні роботи, ні даху над головою

У будинку взаємодопомоги "Оселя" живуть спільнотою люди, які ще вчора не мали ні сім’ї, ні роботи, ні даху над головою

Обставини можуть критично й однозначно скластися так, що той, хто вчора мав дах над головою, а позавчора – презентабельний вигляд, роботу й сім’ю, раптом опиняється за бортом…

Шанс повернутись до нормального життя у таких людей є. Задля цього останніми роками в Україні з’явились нічліжки, спільноти взаємодопомоги та інші місця, куди можна прийти по допомогу. Щочетверга біля Порохової вежі у Львові роздають їжу безпритульним. Саме тут можна отримати інформацію про існування осередку соціальної допомоги бездомним, що у Винниках. У першій половині дня там чекають гостей з вулиці – дають їм можливість помитися, отримати медичну допомогу, випрати одяг, отримати чистий одяг, поїсти… Якщо людину задовольняє така допомога, і їй достатньо час від часу приходити в осередок, це її справа… Якщо ж вона хоче змінити своє життя до кращого, у неї буде такий шанс. Перший крок до цього – прийти в “Оселю”. Це будинок у Винниках, який виріс на місці старої хати. Його побудували безпритульні, яким набридло життя людей “другого сорту”.

Тут живуть спільнотою ті, хто знайшов у собі сили почати усе спочатку. Після випробувального терміну (місяць) постійні мешканці “Оселі” голосуватимуть за те, чи залишиться новий мешканець тут на постійно. Задля цього треба, перш за все, жити за новими правилами: працювати до обіду, відвідувати спеціальні заняття з соціальної адаптації у другій половині дня, поводитись відповідно до внутрішнього кодексу, в якому є три табу, за порушення яких виключають зі спільноти: крадіжка, алкоголь, вияв агресії.

Усі рішення приймають самі мешканці: як розподіляти зароблені гроші, як і кому допомагати… Вивішують на видному місці перелік витрат, щоб усі знали, куди йдуть спільні гроші.

Працівники громадської організації "Оселя" допомагають безпритульним виробити документи.

 

- Ми не просто надаємо притулок – даємо можливість людині допомогти собі, а потім – й іншим, змінивши свій стиль життя, - розповідає керівник громадської організації "Оселя" Олеся Саноцька. - Одні з мешканців "Оселі" готують їжу для всіх, інші відповідають за прання, стрижку та годування відвідувачів осередку підтримки бездомних, треті працюють у майстерні – відновлюють старі меблі. Інші – прибирають вулиці або розповсюджують на вулицях журнал "Просто неба" - половина отриманої суми дістається продавцеві. Серед старожилів – ті, що живуть у нас і по три-чотири роки… Новенькі прийшли з львівської нічліжки, роблять перші спроби жити по-новому, намагаються позбутися алкогольної залежності. Допомагаємо їм зрозуміти, що алкогольна залежність – хвороба, з якою треба навчитися жити, як, скажімо, із цукровим діабетом. Вони не навчилися переживати свої стреси, вміють лише запивати їх горілкою… Після кількох місяців чи років життя в "Оселі" багато хто повернувся до нормального життя: хтось одружився, хтось пішов жити на квартиру. У наших планах – зробити ще й соціальний готель, де б могли тимчасово оселятися люди після перебування в "Оселі", це був би перехідний крок до самостійного життя…

Знайомлюся з редактором журналу "Просто неба" - Мар’яною Сохою, психологом Світланою Гринчишин. Ці люди допомагають мешканцям "Оселі" почуватися впевненіше, знаходити сили в собі і тих, хто поруч…

 

…У цьому будинку – великі чисті вікна. Як очі в людини, не байдужої до світу навколо. Це перше, на що звертаєш увагу, коли опиняєшся перед будинком з табличкою "Оселя". Вітаюсь з кількома чоловіками у передпокої – вони припиняють жваву розмову, показують, як знайти кабінет директора "Оселі" Олесі Саноцької.

У коридорі пахне смаженою картоплею – ті, хто ще не вечеряв, підтягуються в їдальню...

 

Зараз в "Оселі" - 17 постійних мешканців (розрахований будинок з прибудовою на 20 мешканців). Є і кілька таких, що приходять майже день у день, але ночують в інших місцях. На стіні у передпокої – колаж з фотографій, яким був старий будиночок і як його перетворювали на сучасну "Оселю". У туалетних кімнатах, де мешканці миються та перуть одяг, – взірцева чистота. Сучасна пральна машина "відпочиває" після трудового дня. У внутрішньому дворику, на ґанку, облаштовано "курилку". В кімнатах курити не можна…
Галина ВДОВИЧЕНКО,
 Високий Замок, 21.03.2009
 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST