Безпритульні: дорога в один бік Друк

Хтось, опустивши очі, проходить повз, хтось дає гривню-дві "на хліб", а хтось з огидою сахається. Напевно, безпритульні звикли до цього, тому й не заявляють про свої права у суспільстві.

Хтось, опустивши очі, проходить повз, хтось дає гривню-дві "на хліб", а хтось з огидою сахається. Напевно, безпритульні звикли до цього, тому й не заявляють про свої права у суспільстві.

Вони просто існують у своєму замкненому світі, паралельно з нами. Зазвичай їх дорога - в один бік...

У Львові працює Центру обліку та нічного перебування бездомних громадян та багато громадських організацій, які допомагають безпритульним. Однак що реально, окрім їжі, одягу, певних медичних послуг та нічліжки вони можуть забезпечити? Питання соціалізації безпритульних в Україні залишається відкритим, а безпритульних на вулицях міста не меншає...

У міському Центрі обліку та нічного перебування бездомних громадян стверджують - у Львові налічується близько 500 безпритульних. Це реальні люди зі справжнім іменем та прізвищем. Та ця цифра навіює певні сумніви, зважаючи на те, що Львів - місто з майже 800-тисячним населенням. За підрахунками громадської організації "Народна допомога", яка працює з безпритульними у Львові та ще в кількох регіонах країни, у нас налічується близько 3 000 безпритульних громадян. Це приблизно 2,6% від усього населення міста. "Центр обліку реєструє лише тих людей, які до нього безпосередньо звертаються, ходять на роздачу їжі. Окрім того, центр має лише одне місце, де роздає їжу. Але працівники центру не бувають на Левандівці, в Рясному, на Майорівці, Топольній, у Лисиничах, на Сихові. А ті безпритульні, які є на околицях, не знають, що є такий центр, куди можна звернутися», - розповідає керівник ГО "Народна допомога" Тарас Кушнір.

Забути про мрії

47% безпритульних львів'ян переконані, що втратили житло через погану роботу органів міської влади, 42% - через алкоголізм і наркоманію, 18,5% - через певні риси свого характеру. Також серед поширених причин безпритульності - негаразди в сім'ї, махінації родичів, розлучення, квартирні махінації з боку сторонніх людей. Більшість безпритульних у місті - чоловіки (70,5%), жінок - 29,5%. Здебільшого, це люди працездатного віку: особи 30-49 років становлять 54,5%, 18-29 років - 7,5%. Від 50 років і старше - 38%. Більшість безпритульних розлучені - 56%, або неодружені - 19%.

Головною проблемою, яка хвилює безпритульних, є житло - так стверджує 57,5% безпритульних, на поганий стан здоров'я скаржаться 29%, хочуть відновити втрачені документи 16%. Безпритульних хвилює їхня алкогольна залежність, працевлаштування, їжа. У міському центрі обліку стверджують - проблем з їжею, одягом, медичними послугами немає. Принаймні в самому центрі. А от щодо отримання квартири - безпритульним слід покинути такі мрії.

"Ми - Центр обліку, тому не можемо шукати квартири для безпритульних. Людина може сказати все, що завгодно, але нема гарантії, що це правда. Часто безпритульні надають неправдиву інформацію про себе. Не можна казати, що погано працюють органи влади, коли людина втратила квартиру, оскільки зловживала алкоголем чи була наркоманом. Дуже багато людей втрачають жило, потрапивши у місця позбавлення волі, через родичів тощо. Навпаки, у нас створено те, чого немає в багатьох містах нашої держави - нічліжку, службу, яка піклується про безпритульних, допомагає виготовити документи, влаштовує в лікарні. В лікарні особам, які мають пенсійний вік та інвалідність, виготовляють необхідні документи для подальшого їх поселення, наприклад, у будинки-інтернати. Раніше такого не було", - каже керівник Центру обліку та нічного перебування бездомних громадян Олександр Гресик.

У Центрі обліку можуть допомогти з виготовленням документів. Це платно, але значно дешевше, ніж «для усіх». Натомість у "Народній допомозі" зізнаються: зараз дуже важка ситуація із реєстрацією для відновлення документів, часто виникають непорозуміння з паспортним столом.

Також складно з працевлаштуванням безпритульних. У Львові 39% безпритульних мають середню спеціальну освіту, середню - 28%, вищу - 17,5%. Однак працюють вони лише на "чорних" роботах. "Частина безпритульних працює, більшість - нелегально. Здебільшого працюють вантажниками, на інші посади піти не можуть, бо серед них багато зловживають алкоголем. Є безпритульні, які до нас не звертаються, вони мають відповідну освіту і дають собі раду самі", - інформує Олександр Гресик. Офіційного працевлаштування людям без даху над головою чекати не варто, хоча це іноді вдається громадській організації «Оселя».

Різняться думки представників Центру обліку та громадських організацій і щодо доступності медичної допомоги. У Центрі обліку безпритульних стверджують, якщо людина звернеться до них, їй буде надано необхідну медичну послугу. Натомість представники активної громадськості дивляться на це більш песимістично, мовляв, безпритульним потрапити з вулиці на медичне обслуговування нереально. "Зараз ми обговорюємо те, яким має бути механізм скерування людей на санітарну обробку, чи, як це називають в народі, - на «прожарку», для того, щоб люди, які мають шкірні захворювання, мали можливість обробити свої рани. Також зачіпаємо питання лікування безпритульних у стаціонарних закладах", - зазначив Тарас Кушнір.

Самовільно безпритульні

Як запевняють у відділі у справах неповнолітніх Львівської міської ради, у Львові немає безпритульних дітей, які не мають де жити. Є лише схильні до жебрацтва і бездомності, тобто ті, які втікають з дому. Таких дітей у місті на обліку 31. Керівник відділу Тарас Гурей стверджує, безпритульними у Львові можна вважати дітей ромської національності, які кочують і заробляють жебрацтвом.

"Є три виді дітей, з якими ми працюємо. Перші, яких між собою ми називаємо "челінджерами", мають тягу до подорожування, втікають з дому аж в інші кінці країни. Ми їх повертаємо з Києва, Луганська, влітку - з теплих країв - Криму, Одеської та Миколаївської областей. Другий вид - діти з сімей, які не забезпечують належне виховання, - це "алкогольні" сім'ї. Діти не хочуть миритися з насильством у сім'ї, втікають з дому. Якщо в першому випадку - це соціально-психіатрична проблема, з такими дітьми та їх батьками працюють психіатри, психоаналітики, психологи, то в останньому, окрім соціально-психологічних заходів, вживаються й адміністративні, а в окремих випадках - позбавлення батьківства, або навіть позбавлення волі до 5 років. Третє - коли так звані "алкогольні" сім'ї змушують дітей займатися жебрацтвом на пляшку батькам, або коли дитина йде з власної волі, бо банально немає чого їсти вдома. Тут теж застосовується адміністративний вплив, проводяться бесіди з батьками. Ці сім'ї беруться під соціальний супровід. Дітей часто поміщають до інтернатів", - розповів Тарас Гурей.

 

Ще більш невизначеною є доля новонароджених безпритульних. "Нам зустрічалися ситуації, коли народжували безпритульні жінки. Навіть є ситуації, коли жінки мають по кілька дітей. Часто питання оформлення документів на дитину доводиться вирішувати через суди, якщо дитина народжується за межами пологового будинку. В нас є юрист, який надає послуги", - розповів Олександр Гресик.

Однак не завжди такі діти залишаються з мамою. "Чотири-п'ять місяців тому був у Львові випадок, коли жінка залишила дитину. Завдання центрів обліку - надати допомогу, щоб ця мама не залишала дитину, або відповідним чином адаптувати малюка. У Львові є два дитячих будинки для дітей від нуля до трьох років, у разі, якщо відмову неможливо попередити, дитину передають туди. Окрім того, діє президентська програма запровадження сімейних форм опіки", - пояснив Тарас Гурей.

 Карта безпритульних

Для того, аби краще орієнтуватися в тому, де є найбільші скупчення безпритульних, ГО "Народна допомога" розробила так звану карту безпритульних, а також карту пунктів роздачі харчування. "Між громадськими організаціями відсутня комунікація. Ми зібрали список тих організацій, як займаються безпритульними, обмінялися контактами, аби спілкуватися при потребі. Також ми визначали кількість скупчень безпритульних, аби знати, які наступні проекти готувати, наприклад, де є потреба встановлювати нові пункти роздачі харчування", - розповідає Тарас Кушнір.

Натомість громадські організації мають велику потребу у приміщеннях, а також хоча б у частковій компенсації коштів від влади. "Громадські організації зараз можуть зробити дуже багато. У нас розроблено цілу концепцію з надання соціальної допомоги і виходу з безпритульності. Але ми ще не знаємо, наскільки готова міська рада сприяти цьому, наскільки вона у цьому зацікавлена", - резюмує Тарас Кушнір.

 Україна та Львів зокрема відносно недавно розпочали активну роботу з безпритульними. За кордоном цим займаються давно, вкладають у це значно більші кошти.

"Щоб повернути наших безпритульних до життя, у нас, на жаль, поки недостатній рівень розвитку та організації роботи з ними. Але діяльність громадських організацій та державних установ сьогодні активно розвивається і досить швидко йде вперед. Це процес розвитку, звичайно, він буде покращуватися", - запевнив Олександр Гресик.


Лілія КУЗІК,
 Zaxid.net, 02.03.2009
 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST