Громадянський тандем - міліція з народом Друк
Упродовж багатьох років правоохоронні органи поступово перетворювались на каральне ТзОВ закритого типу. Як наслідок, соціологи констатували повне падіння рівня довіри простих людей до структури, на яку, фактично, було покладено місію "захисту прав і свобод громадян".
th.jpg ж."Громадянське суспільство" No. 1(8)/2009
Тарас Гаталяк, помічник Міністра внутрішніх справ України з питань дотримання прав людини

Упродовж багатьох років правоохоронні органи поступово перетворювались на каральне ТзОВ закритого типу. Як наслідок, соціологи констатували повне падіння рівня довіри простих людей до структури, на яку, фактично, було покладено місію "захисту прав і свобод громадян". Міліцейську систему наскрізь сточила корупційна корозія. Більше того, продуковані нею шакалячі правила існування, успадковані з радянських часів, стали загрозливими навіть для тих, хто їй служить. Така собі бомба сповільненої дії, що її закладено під проект громадянського суспільства в Україні. Донедавна правозахисники масово фіксували факти побиття затриманих у міліцейських відділках, застосування тортур задля галочки в графі розкриття злочину. Такого поняття, як презумпція невинуватості не існувало. Варто пригадати звіт Асоціації міжнародної амністії, який охоплював 2001–2005 роки.

Згідно з висновками, захисники закону катували всіх без винятку причетних до слідства осіб, не гребуючи навіть абсолютно сторонніми людьми. Харківський інститут соціальних досліджень свого часу провів опитування громадян, які побували під вартою. З’ясувалося, що 62,4 % опитаних відчули на собі вправну "руку" української міліції.

Перший місток

Контроль з боку громадськості – перший внесок міністра внутрішніх справ Юрія Луценка задля кардинальних змін у діяльності підконтрольного йому відомства. Як відомо, в 2005 році при МВС вперше було створено Громадську раду з питань забезпечення прав людини. Кілька місяців потому "зелене світло" на її діяльність було дано й у регіонах. Офіційно місія ради звучала так: "консультативно-дорадчий орган, який надає консультативно-методичну допомогу в реалізації завдань Міністерства щодо дотримання прав людини, здійснює громадський контроль за дотриманням прав людини та діяльністю органів внутрішніх справ".

Фактично, вперше представники громадськості могли спостерігати за тим, що діється в міліції не ззовні, як будь-які інші пересічні обивателі, а й ізсередини. Сама їхня присутність мала позитивно вплинути на зміцнення законності, підвищення правової культури серед працівників органів внутрішніх справ, розуміння ними необхідності дотримання прав людини. Зрештою, створення Громадської ради стало кроком на шляху до підвищення правової культури та свідомості населення.

Важливий момент: супутніми в цих завданнях були спільні прийоми громадян керівництвом міліції та правозахисників, які творили ядро Громадської ради, та мобільні групи, які моніторили ситуацію в райвідділах та ізоляторах тимчасового утримування. Варто зазначити, що у Львові спільні прийоми громадян розпочалися ледь не з першого дня створення Громадської ради. Громадянська мережа "Опора" та ГО "Міжнародна амністія" знайшли правильний підхід до керівництва міліції області й зуміли налаштувати їх позитивно до таких починань. Також "опорівці" склали основу мобільних груп, яка регулярно (на добровільних засадах) здійснювала виїзди до райвідділів міліції. На рівні з працівниками внутрішньої безпеки міліції вони мали доступ до журналів реєстрації затриманих та запрошених до райвідділку, мали змогу спілкуватися із самими затриманими. Найважливіше в такій перевірці - з’ясувати чи належні умови тримання затриманої особи (не залежно від того, чи це зловмисник, чи ні). Кожному, хто потрапив у відділок стражі порядку мали забезпечити належні умови тримання і дотримання його прав. За цим і стежили мобільні групи. Вину може встановити виключно суд, тому до того часу ніхто не може зазіхати на права та свободи громадянина. Першочергово про перебування особи у РВ міліції мають повідомити родичів, при потребі і на вимогу затриманого його мають забезпечити адвокатом, у журналі реєстрації чітко відмічено час його прибуття до райвідділу тощо. Такі візити мали вплив, адже, як відомо, у разі виявлення порушень представники Громадської ради могли ініціювати проведення громадських розслідувань (зрозуміло, що без втручання в оперативно-службову діяльність). Це був удар по вседозволеності. Юродивим правоохоронцям це б аукнулось чималими неприємностями на службі, дисциплінарними стягненнями і це в кращому разі.

Власне, львівську Громадську раду було визнано однією з найкращих в Україні. Діяли не задля галочки. Для прикладу, виїзд мобільної групи зазвичай планували без сторонніх очей і досить часто спонтанно, без жодного сигналу про зафіксовані порушення в тому чи тому райвідділі міліції. Не звертали увагу й на пору доби. Це могла бути навіть глибока ніч. Навіть якщо жодних порушень учасники мобільної групи не виявляли, такий собі "сюрприз" для міліціонерів мав свій вплив, адже підсвідомо кожен почав розуміти, що не завжди все минатиметься безкарно. Втім, їздили не завжди даремно. Так в одному з райвідділів Львова було виявлено чотирьох неповнолітніх. Як було встановлено, слідчі не склали протокол про затримання. Більше того, їх допитували без батьків або вихователя, їм не було надано послуг адвоката. Документи належно не оформили. Було проведено службову перевірку, і винні відповіли за скоєне. Така громадська діяльність стимулює працівників міліції, які не виявляють особливого бажання дотримуватись прав людини, все-таки діяти згідно із законом.

Для посилення ефекту на Львівщині запрацювала ще й цілодобова гаряча лінія. Її номер та інформація про роботу Громадської ради містились на візитівках і наклейках, що їх поширювали в тих-таки райвідділах міліції та серед населення.

Важливим також є той факт, що діяльність Громадської ради з боку керівництва міліції Львівщини не було прийнято багнетами, як у багатьох інших регіонах, де правозахисники для міліції залишились "чужаками". Начальники УВС там не бачили необхідності громадського контролю і всіляко саботували співпрацю. Натомість у Львові не було жодного дискомфорту через рівність людини в погонах і правозахисника на спільних прийомах громадян. Представниками Громадської ради було розглянуто близько 500 скарг. З більш як десяти найрезонансніших було ініційовано службові розслідування. Стосувалися вони і фактів побиття працівниками міліції підозрюваних у злочинах. Не без участі представників Громадської ради у 2007 році було складено близько 1,5 тис. протоколів про корупційні діяння стражів порядку.

До речі, не залишилась поза увагою й інформаційно-просвітницька діяльність. Семінари та тренінги щодо дотримання прав людини регулярно проводяться правозахисними організаціями для правоохоронців Львівщині. Зокрема, в 2008 році відбувся навчальний семінар "Міжнародні стандарти дотримання прав людини працівниками ОВС", який проводив польський юрист Гельсінського фонду Славомир Цибульський. У вересні минулого року проведено тренінг "Права людини в діяльності ОВС" за підтримки ГО "Міжнародна амністія в "Україні".

Ще один крок уперед

Після двох років діяльності досвід роботи Громадських рад перенесли у новостворене відомство - Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності міліції. Його формування лобіював Юрій Луценко, коли вдруге повернувся у міністерське крісло. Це справді ноу-хау, адже досі такого не було, щоб усередині органів внутрішніх справ діяла структура, яка би дбала про дотримання прав людини. Рада ООН з прав людини схвально оцінила такі зрушення в Україні.

Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС створено згідно з Наказом МВС України від 18.01.2008 р. № 15. Управління є структурним підрозділом Апарату Міністра МВС України. Метою діяльності Управління є налагодження системи відомчого контролю за дотриманням прав людини в роботі органів внутрішніх справ відповідно до міжнародних стандартів у галузі правоохоронної діяльності. Керівником управління є заступник керівника Апарату Міністра, радник Міністра Левченко Катерина Борисівна. На сайті Управління (www.umdpl.info) ви знайдете всю довідкову й контактну інформацію.Фактично громадськість отримала своїх представників безпосередньо в середовищі правоохоронців. Це дало змогу оперативно й, що важливо, вчасно реагувати на повідомлення про правопорушення. Як відомо, основними напрямками діяльності Управління і його представників - помічників міністра у регіонах - є моніторинг забезпечення та дотримання прав людини працівниками ОВС України при здійсненні заходів з охорони громадського порядку, виявлення та розкриття злочинів, запобігання правопорушенням та протидії злочинності, інших заходів, що входять до основних завдань органів внутрішніх справ. Пріоритет - дотримання прав людини під час затримання, арешту, в ході проведення дізнання та досудового слідства; робота із попередження домашнього насильства, жорстокого поводження з дітьми, торгівлі людьми, забезпечення прав неповнолітніх; діяльність із протидії нелегальній міграції та забезпечення прав біженців та шукачів притулку; заходи протидії расизму та ксенофобії. А також удосконалення нормативно-правової бази діяльності МВС України, ініціювання змін до нормативно-правових актів України згідно з вимогами міжнародних та національних договорів у галузі прав людини, а також рішеннями Європейського суду з прав людини.

Помічник Міністра внутрішніх справ України з питань дотримання прав людини у Львівській області - Гаталяк Тарас Іванович (032) 258-62-54 (р.), Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Для прикладу, за друге півріччя 2008 року, помічниками міністра в регіонах під час особистих прийомів прийнято 2606 громадян, 1615 звернень громадян; за фактами можливих порушень прав людини працівниками органів внутрішніх справ ініційовано 1666 службових перевірок, особисто перевірено стан дотримання прав людини у діяльності 625 служб та підрозділів внутрішніх справ; організовано 353 виїзди мобільних груп з моніторингу дотримання конституційних прав та свобод громадян. Окрім того, організовано та проведено 194 семінари та тренінги для працівників органів внутрішніх справ, 176 конференцій та круглих столів з проблематики прав людини.

Окрім захисту прав громадян від правопорушень з боку працівників міліції (головна мета Громадських рад), новостворене управління зробило акцент і на захисті прав самих правоохоронців. Зокрема, зараз на контролі справа щодо побиття дільничного інспектора в одному з районів Львівщини. До лікарні він потрапив після того, як зробив зауваження буйній компанії напідпитку. Прокуратура досить дивно відреагувала на злочин проти міліціонера: винних - на волю, справу - закрити.

В розмові з рядовими правоохоронцями розумієш, що зовсім не легко перебувати в системі й залишатися "білим і пухнастим". Дуже багато людей скаржаться на трудові умови, відсутність належних соціальних гарантій, низькі зарплати. Власне, це і є коренем корупції, що визнають на найвищому рівні у МВС. У 2006 році на одного міліціонера Україна витрачала в рік 1,6 тис. дол. Тоді як у Грузії - 4,75 тис. дол., у Польщі - 13,4, у Німеччині - 20 тис. Якщо ми хочемо, щоб правоохоронець захищав права громадян, то мусимо подбати, щоб і його права було захищено.

Можна зробити висновок що саме плідна співпраця правозахисних організацій та органів внутрішніх справ дає можливість запровадити європейські стандарти в роботу міліції та підвищити рівень захисту прав людини в Україні.

Фото та матеріали із сайту Українського незалежного центру політичних досліджень

 

 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST