Паліативна опіка – тест для суспільства Друк

Останніми роками громадські організації намагаються привернути увагу суспільства до долі сотень тисяч (!) тяжкохворих людей, яких офіційна медицина відправляє додому на страдницьку смерть. Пояснення медиків просте – у стаціонарі їм уже нічим не допоможеш. А вдома?!

 

Останніми роками громадські організації намагаються привернути увагу суспільства до долі сотень тисяч (!) тяжкохворих людей, яких офіційна медицина відправляє додому на страдницьку смерть. Пояснення медиків просте – у стаціонарі їм уже нічим не допоможеш. А вдома?!

 

У Всеукраїнській раді захисту прав і безпеки пацієнтів не вистачає шухляд, щоб складати скарги від родичів таких хворих. Ситуація спонукала до активних дій – і нині фахівці вивчають потужності вже наявних у системі МОН хоспісів, а також орієнтовні потреби регіонів у цих закладах.

Утім для їхнього створення доведеться спершу внести доповнення в законодавство України про охорону здоров’я. Адже поки що там не передбачено такого виду допомоги, як паліативна. Не визначено й такої категорії пацієнтів, як "безнадійні хворі".

У Європі вважають, що це питання передусім філософське. І не треба прикриватися малобюджетністю нашої охорони здоров’я – для вирішення проблеми потрібні не стільки фінанси, скільки добрі наміри.

17 вересня у Львові відбулася міжнародна науково-практична конференція з проблем компетенції медичних колективів і духовних осіб у сфері паліативної опіки. Її провела Міжєпархіальна комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я. Участь у заході взяли практикуючі лікарі, викладачі та професори медичних навчальних закладів, працівники медустанов, представники громадських організацій, а також польська міждисциплінарна група представників сфери паліативної допомоги з Лодзі.

Учасників передовсім цікавила нинішня ситуація з невиліковно хворими в Україні, актуальні проблеми, а також форми та шляхи співпраці між державними, церковними та громадськими структурами.

Попри значне зростання кількості невиліковно хворих, у державі існує лише 15 організацій та установ, які надають їм допомогу. А загалом на всю Україну передбачено приблизно 500 ліжок, які здебільшого надають онкохворим. Найбільшими проблемами в нашій державі є відсутність стандартів паліативної опіки, брак спе­ціальної освіти, відсутність знеболювальних засобів. Як свідчать дані працівників польського хоспісу, стан опіки над цією категорією хворих не відповідає потребам сьогодення, як наслідок – ці люди в найскладніший період свого життя опиняються за межами суспільної уваги.

Проблемою адекватного знеболення нині переймається немало медиків-практиків і вчених. А міжвідомча робоча група узагальнює пропозиції до проекту державної програми паліативної допомоги.

Паліативна опіка – це та сфера, в якій держава та Церква мають діяти спільно, незважаючи на обмеження. Архіважливими стають порозуміння на ґрунті конфесійної приналежності, відсутність протиріч між релігійними переконаннями та професійною діяльністю. Можна з певністю стверджувати: як медицина потребує душпастирської опіки Церкви, так і Церква потребує компетентної думки лікарів, проведення "круглих столів", конференцій про актуальні проблеми сфери охорони здоров’я. Новий спосіб мислення не вписується у традиційну картину цінностей, відтак питання суспільної моралі, як-от евтаназія, перестають бути ділянкою винятково медичної біоетики.

Церква, яка завжди обороняла життя від його зачаття аж до природного кінця, солідарна з невиліковно хворими та незмінно відстоює принцип пошани людської гідності в час смерті. За переконанням учасників конференції, Церква має унікальну нагоду заповнити вакуум у медичних установах.

2006 року було створено Міжвідомчу робочу групу з питань паліативної допомоги населенню, в до якої ввійшли представники МОЗ, Міністерства праці та соціальної політики, громадськості. Крім того, є наказ МОЗ від 2008 р. про створення Координаційної ради з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України, яка має розробити державну програму розвитку системи паліативної допомоги. У новоствореній раді працюють представники уряду та громадських організацій.

Схоже, що крига скресла. Втім у сфері надання допомоги людям із невиліковними хворобами залишається чимало проблемних невідкладних питань. Найактуальніше – доступність знеболювальних препаратів, про що ми вже згадували.

Паліативна допомога як напрям на Заході розвивається щонайменше три-чотири десятиліття – відтоді, коли біль перестали сприймати лише як симптом хвороби, а довели його комплексний характер.

До речі, слово "паліатив" – багатозначне. Одне з його значень – "малодієвий захід", "напівзахід", що дуже точно характеризує ставлення нашої держави до проблем життя та смерті.

Ірина БЕРЕЗОВСЬКА,
  Львівська газета, 23.09.2008
 
Львів відкритий для світуЛьвівська міська рада
© НГО – Портал громадських організацій Львова – NGO. Дизайн та програмування сайту – KUDEST